Готуючи свого часу в Кіровоградському літературно-меморіальному музеї І.К. Карпенка-Карого виставку "Письменники-земляки - випускники Єлисаветградського земського реального училища", науковці музею звернули увагу на прізвище Іполита Бочковського.
    "Енциклопедія українознавства" та "Мала енциклопедія етнодержавства" висвітлюють життєвий шлях та здобутки Ольгерда Іполита Бочковського, народженого 1884 року в Долинській. В одному з цих видань його ім'я подане навіть як Ольгерд Іполитович Бочковський. У 2000 р. Володимир та Ярослав Панченки в газеті "Народне слово" зауважили, що написати біографію Ольгерда Бочковського поки що непросто. Надто багато в ній білих плям. Принаймні це стосується його дитячих і юнацьких років. Співробітники музею спробували дещо з'ясувати.
    Майбутній видатний соціолог, один з провідних європейських фахівців з теорії нації та національних відносин, публіцист, політичний діяч, професор Подєбрадської української господарської академії Ольгерд Іполит Бочковський, зі спогадів поета Євгена Маланюка, долав науку в Єлисаветградському реальному училищі. Маланюк спілкувався з ним у 20-х рр. ХХ ст. у Чехії. Вони сфотографувались разом у Празі 1928 року. Копію знімка маємо в фондах музею. Тож про навчання в училищі Маланюк міг знати безпосередньо від Бочковського. Тим паче, що Євген Филимонович також закінчив цей заклад, але на декілька років пізніше. Однак у журналі "Кур'єр Кривбасу" у 1998 р. Микола Чабан у публікації "Згадаймо Ольгерда Бочковського" пише, що за згадкою Панаса Феденка, Бочковський закінчив середню школу в Катеринославі й записався на студії в Лісовий інститут у Петербурзі. То де ж він вчився насправді?
    Документи реального училища досить повно збереглися в Державному архіві Кіровоградської області. Серед них - спеціальна книга прийому, де фіксувалося прізвище кожного, хто вчився там протягом всієї історії навчального закладу. Бочковських було двоє. У 1899 році під номером 545 записаний Іполит Бочковський, народжений 1 березня 1885 року на станції Долинська, син міщанина, римсько-католицького віросповідання. У книзі реєстрації актів народження католицької церкви Єлисаветграда знайдено відповідний запис. Цитуємо за оригіналом: "Тысяча восемьсот восемьдесят пятого года марта первого дня в Елисаветградской Римско-Католической Церкви окрещен младенец по имени Гиполит, мещан Апполона Бочковского и Анны урожденной Раецкой законных супругов сын родившийся первого сего марта на станции железной дороги Долинской".
    Виникає питання: як могли охрестити 1-го березня у Єлисаветграді дитину, яка народилася у цей самий день на станції Долинській? Можливо, справжня дата народження все ж таки припала на самий кінець 1884 року, через 2 місяці, у березні, хлопчика охрестили, але дати хрещення і народження ототожнили. До речі, у даті смерті Бочковського також існують розбіжності. "Мала енциклопедія етнодержавства" вважає, що це 1939-й рік, а "Енциклопедія Українознавства" стверджує, що 1940-й.
    1887-го року у тій само католицькій церві зроблено запис про народження на станції Долинська молодшого брата Іполита Бочковського - Тадеуша.
    Отже брати Бочковські - Іполит у 1899-у, а Тадеуш (чи як його записали в училищі "Фадєй") у 1900-у році - вступили до одного з найкращих учбових закладів міста. До речі, у приймальній книзі записано, що Іполит вступав вже до 4-го класу, причому за свідоцтвом Катеринославського реального училища, де вчився раніше. Таким чином, відомості про навчання у Катеринославі зовсім не безпідставні.
    Родина Бочковських мешкала в Долинській (батько - службовець на станції), потім опинилась в Катеринославі, а згодом переїхала до Єлисавета.
    В документах училища адреса батьків зазначена так: "В городе Елисаветграде Вокзал Харьковско-Николаевской железной дороги". Вочевидь, вони мали житло, можливо службове, десь поблизу вокзалу, були не дуже заможні, бо у 6-у класі Іполит просив і отримав дозвіл педагогічної ради на репетиторство у молодших класах.
    Іполит Бочковський виказав надзвичайні успіхи в навчанні. Він вчився так добре, що у старших класах був звільнений від оплати за освіту. За увагою, успішністю, поведінкою - один з найкращих. На випускних іспитах одержав "5" з усіх предметів. З геометрії відповідав без підготовки. У свідоцтві про закінчення училища (це було у 1903 році) лише одна "4" з російської мови, французьку і німецьку знав бездоганно. Всі інші оцінки - відміні.
    Педагогічна рада постановила удостоїти чотирьох найкращих учнів (серед них - Іполит Бочковський) нагородою - книгою "Путешествие Его Императорского Величества Наследника Цесаревича".
    Перед закінченням училища складалися списки, куди вступатимуть випускники далі. Навпроти свого прізвища Бочковський власноруч написав: "В Лесной институт". Як відомо з інших видань, майбутній політичний діяч Ольгерд Іполит Бочковський навчався саме там. Ніяких інших Бочковських, крім Іполита і Тадеуша, в реальному училищі не було.
    І Панас Феденко, і Євген Маланюк обоє були праві. Бочковський вчився і у Катеринославі, і в Єлисаветграді, а блискуче долання складної навчальної програми робить зрозумілим подальший успіх у науці.
    Чому Іполит Бочковський згодом став зватися Ольгердом Іполитом? Можливо, підказку треба шукати у знавців католицьких традицій. Адже подвійне ім'я зустрічається в католицьких родинах.
    Припускаємо, що політичний діяч Ольгерд Іполит Бочковський і випускник Єлисаветградського земського реального училища Іполит Бочковський - одна й та сама людина. У всякому випадку, архівні знахідки дають підстави так вважати.