Не знаю чому, але потрапляючи на кіровоградську Чичору, я відчуваю подих позаминулого століття. Може тому, що колись тут на поштовій станції (тепер - обласна санепідстанція), зупинявся геній російської словесності Олександр Пушкін і знаменитий поляк Адам Міцкевич? Чи тому, що в будинку по вулиці Тобілевича до цих пір присутній дух творчого натхнення, залишений великими корифеями? Ви ж цей будинок знаєте? Літературний музей імені Карпенка-Карого. Його незмінна господиня Катерина Лісняк з колегами радо зустрічають гостей у своєму обійсті, влаштовуючи цікаві екскурси в минуле затурканих сьогоднішніми проблемами, але жадібних до прекрасного кіровоградців.
  Так було і цього разу на відкритті виставки, присвяченій, як на мене, дещо навіть несподіваній темі "Кіровоградщина і кінематограф". Скажіть, будь ласка! Хто завітав сюди з паризького бульвару Капуцинів? (Де відбувалося народження дітища братів Люм'єрів). Як переконує екскурсовод Катря Лісняк, має таки наша Кіровоградщина відношення до музи кінематографа. Музейними співробітниками зібрано великий фактичний матеріал: знімки, публікації, книги, пов'язані з кінематографією і її людьми, серед яких, прошу зазначити, багато наших земляків. Хто зацікавиться, той може зазирнути до музею, заглибитись у тишу і пізнання. Для наочності нагадаю лише кілька епізодів, можливо навіть щось доповню.
  Насамперед, варто повторити думку Катерини Лісняк, що обрана тема навіть краєзнавцями майже не досліджувалась. А до кінематографа мали відношення наші корифеї. Наприклад, перша народна артистка Марія Заньковецька знімалась у фільмі "Остап Бандура", а Микола Садовський вже в досить поважному віці знявся у фільмі "Останній лоцман", виконуючи навіть карколомні трюки, як сказали б нині. Велику увагу кінематографу приділяв наш земляк, уславлений киянин, який керував кращим на Україні театром імені Івана Франка Гнат Юра. Вже в повоєнний час Гнат Петрович знявся у фільмі Ігоря Савченка "Тарас Шевченко", в якому виконав роль великого російського актора Михайла Щепкіна. Між іншим, роль Кобзаря у цій стрічці виконував, про що охоче згадала Катерина Лісняк, знаменитий і титулований згодом, а тоді ще молодий Сергій Бондарчук.
  Серед уродженців нашого краю багато режисерів, до того ж іменитих. Наприклад, Володимир Браун, серед фільмів якого популярні у свій час "Максимка", "Командир корабля", "У мирні дні" і, либонь, найвідоміша стрічка "Мальва" з Дзідрою Рітенбергс у головній ролі.
  Не потребує додаткових характеристик ім'я кінорежисер Петра Тодоровського, автора дуже відомих далеко за межами і колишнього Союзу, і нинішньої Росії, стрічок "Вірність", "Військово-польовий роман", "Інтердівчинка", "Анкор, ще анкор", "Головною вулицею з оркестром", "Така дивовижна гра"... А починав свій шлях на ниві кіномистецтва уродженець Бобринця Петро Тодоровський як оператор на стрічках "Весна на Зарічній вулиці" з чудовим Миколою Рибниковим у головній ролі, "Два Федора", де знімався легендарний Василь Шукшин.
  У музейній експозиції є матеріали, присвячені Андрію Тарковському, сину відомого поета Арсена Олександровича, земляцтвом з яким пишаються кіровоградці, а також Георгію Ніколаєнку, котрий в останній час знімає переважно серіали ("Далекобійники" з Гостюхіним і Галкіним, котрий Влад, у головних ролях, "Кодекс честі"). Можна дізнатися і про українського режисера уродженця села Цибульового Знам'янського району Миколу Літуна, у фільмі якого "Дні льотні" на Київській кіностудії імені Довженка знявся молодий і зухвалий росіянин Микола Олялін (знаменитий капітан Цвєтаєв у "Визволенні"), назавжди ставши киянином.
  Багато матеріалів розповідають про письменників-земляків і їхні стосунки з кінематографом. Воно й зрозуміло, музей то літературний. Так ось, мав відношення до "великого і вже не німого" Юрій Іванович Яновський, протягом трьох років головний редактор Одеської кіностудії, письменники складних доль Дмитро Бузько, Ригор Кобець (Білорусь вважає Ригора Кобця, справжнє прізвище якого Михайло Драч, своїм, хоч точно відомо, що він уродженець Єлисаветграда), а також Юрій Олеша, Микола Далекий (автор роману "Не відкриваючи обличчя", котрим зачитувалось моє покоління), Натан Рибак, Віталій Логвиненко, Григорій Карєв.
  Не багато артистичних імен пов'язано з нашим краєм, але вони є. Один з кращих комедійних акторів повоєнного часу Юрій Бєлов, відомий за фільмами "Карнавальна ніч", "Непіддатливі" та десятками інших, безпосереднього відношення до нашого міста не мав, тому що вже був актором, коли тут оселилися його батьки, але ж часто приїздив сюди, зустрічався з глядачами. Катерина Лісняк запросила на відкриття виставки брата Юрія Анатолія Бєлова, котрий поділився своїми спогадами про нього.
  Уродженцем нашого міста був і актор Юліан Паніч, красивий, темпераментний і сексуальній, як сказали б нині, герой "Різних доль", "Педагогічної поеми", "Новел червоного дому". З 1971 року Юліан Паніч став емігрантом. Нині живе у Франції.
  Понад сто ролей зіграла у радянському кіно Валентина Володимирова, уродженка села Василівка Новомиргородського району. Владимирова була майстром епізоду, тобто виконувала у фільмах далеко не головні ролі, але такі, що закарбовувались у пам'яті сучасників. Мені свого часу довелося познайомитися з артисткою, бувати у неї в гостях на затишній Мосфільмівській вулиці і навіть подружитися з Бімом, чотириногим улюбленцем родини. А історія Біма така. У фільмі Станіслава Ростоцького "Білий Бім Чорне вухо" Владимирова грала роль злої тітки, яка ненавиділа Білого Біма. Народ всього колишнього Союзу зненавидів і... саму Владимирову. Знали б ви, які листи їй присилали з усіх кінців великої радянської держави! "Закінчаться зйомки, заведу собаку", - сказала собі Валентина Владимирова. Так і з'явився в квартирі на Мосфільмівській той Бім, якого я зустріла у артистки.
  Виставка "Кіровоградщина і кінематограф" присвячена 70-річчю Кіровоградської області. Розповідь можна було б і продовжувати, однак, раджу всім, кого зацікавить несподівана тема, відвідати музей. Я ж додам, що цікавий захід в музеї завершився виступом камерного оркестру музичного училища під керівництвом Наталі Хілобокової. Звучала музика Антоніо Вівальді.

P.S. Хочу запропонувати читачам кілька фотографій, яких не побачити на виставці серед численних цікавих знімків. Це фото із мого архіву.