-А що!-вигукнулаКатерина Лісняк, директор літературного музею імені Карпенка-Карого. - Чому б не зробити людині приємне! Вона не запитувала, а стверджувала. А мова йшла ось про що: в літературному музеї відбувся захід, умовно названий "Творчий вечір письменниці Ольги Полєвіної". Чому умовно? Ну, о третій годині до вечора ніби далеко. Та річ не в тім. У винуватиці зібрання поетеси, прозаїка, перекладача і музиканта Ольги Полєвіної ніякого особистого приводу збирати інтелектуалів не було. Ні ювілею, ні презентацій!
   "Привід був у нас, - наполягала Катерина Євгенівна, - сюрприз для Олі". Що й говорити, сюрприз приємний. Ольга Полєвіна, автор кількох поетичний збірок, цікавої прози, поетичних перекладів нашої відомої сучасниці, яку іноді називають совістю нації, Ліни Костенко, а також мемуарної книжки "Про себе і про людей", заслуговує на те, щоб почути думки людей про себе. Звісно, висловлювання були переважно компліментарні, але, я переконана, щирі. А як може говорити про Ольгу Віктор Погрібний, якого вона, якщо згадати її мемуаристику, вважає своїм наставником. Принаймні, Віктор Олексійович - людина, чия думка була для Ольги, як літератора, надзвичайно важливою. Сказав своє добре слово про письменницю Полєвіну гість вечора літератор із Санкт-Петербурга Микола Бутенко, котрий щедро друкує у своєму журналі "Зубренок" кіровоградських поетів. Голова обласної організації письменницької спілки пошкодував, що нині ні поезія, ні проза не збирають залів, що абсолютна істина. Іноді навіть думається мстиво: "За що боролись, на те й напоролись". Хотілось жити, "як в Європі", маючи за орієнтир товстий гаманець, і щоб ніхто наше сапо не з'їв! А що там в душі, то не важливо. Ось і не цікавить молоде покоління "красне письменство". І не збирають зали поетичні вечори. Зрозуміло, я не маю на увазі творчий вечір Полєвіної Він і розраховував бути камерним.
   Зібралися в невеличкому залі літературно-меморіального музею ті, хто давно знає успішного літератора і вчителя музики Ольгу Полєвіну, хто має з нею спільні інтереси.
   У творчому вечорі взяв участь "і фізик і лірик" із Знамянки Олександр Архангельський, перекладач сонетів Уільяма Шекспіра , автор оригінальних віршів, утому числі й збірки сонетів в естетиці поезії Єсєніна, яку він створив у інтернетному співавторстві з російською поетесою Ольгою Міщенковою. Створені у тій же манері чекають свого часу дві нові книги, але співавтором тепер виступає Ольга Полєвіна. Вона ж виступає і аранжувальником його пісень. На творчому вечорі Олександр у супроводі Ольги виконав свій романс на вірші Арсена Тарковського. Захоплено слухали присутні уривок з нового перекладу пані Полєвіною драматичної поеми Ліни Костенко "Снігу Флоренції", яку Ольга читала разом з Олександром Архангельським. У виконанні "хазяйки" вечора звучало багато віршів з виданих збірок і тих, що тільки готуються до друку. Тільки не вважайте, що я хочу додати ложку дігтя, але, чесно кажучи, мені не дуже подобається манера виконання Ольги Полевіної. Я взагалі, як, мабуть, і більшість людей, погано сприймаю поезію на слух. Але в такому випадку у мене є шанс взяти до рук книгу і заглибитись у світ любові, надії і сподівань талановитого автора. У вас також є цей шанс.